Звернення Рустама Ташбаєва на Конгресі як людини, яка потерпіла від свавілля влади України. (Відео)

Передмова: Громадянин України та США - Рустам Ташбаєв - в 2015 році приїхав в Україну з США, кинувши безбідне і безтурботне життя та самотужки (один) вийшов на Майдан з акцією протесту - намагаючись донести до українців те, що побачив явні антиконституційні та антинародні реформи цієї влади. За це був викрадений поліцією, яка передала його злочинцям. Рустама вивезли в ліс де катували, вибиваючи зізнання в тому «чий він проект». Його збиралися вбити, тому що змушували телефонувати друзям і родичам та казати, що він на деякий час зникне, що йому треба сховатися. І якби не випадково знайдена ​​фотографія американського паспорту в телефоні, яку виявили коли переглядали його телефон в надії знайти там якісь докази, що він кимось спонсорується. Якщо не світлина американського паспорта - його б вже не було в живих.

Виступ Рустама Ташбаєва та хронологія подій (тезово):

Звертаюся не як спікер Першого Національного Українського Конгресу, а як людина яка теж потерпіла від свавілля. 
Клянуся казати правду. Одну тільки правду. І нічого крім правди.

У 2015 році я з групою американських спеціалістів зібрали консорціум, який готувався до «Window Of Opportunity» (Вікно Можливостей) - озброїти нові, реформовані Збройні Сили України.

Мене туди запросили як людину, яка має військову освіту, як Радянського Союзу ще з Військово-морського училища, так і сучасну американську.

Коли ми приїхали в Україну ми зіткнулися з справжнісіньким саботажем нашої програми. Ми зіткнулися з хамством чиновників. Та побачили той жахливий стан, в якому перебувала українська армія.

Повернувшись в США,  12 травня 2015, я переглядаючи новини побачив що на сайті Верховної Ради опублікували новий закон про військовий стан. 

В цьому законі я побачив антиконституційні і антинародні положення та пожиттєву узурпацію влади.

Після того, що я побачив під час свого першого візиту - я зрозумів, що ці люди на крові Майдану прийшли до влади і зараз готують всі легальні документи для того, щоб її повністю узурпувати.

За два тижні я був в Україні і 25 травня 2015 року - вийшов на одиночну акцію протесту. Вимоги були дуже прості: прийти комусь з Адміністрації Президента або Кабінету Міністрів та відзвітувати за рік та пояснити що це за закони вони приймають..

До мене під час акції приєдналося декілька людей.
Ми заявили, що якщо нас будуть і далі ігнорувати - ми поставимо намети. Офіційного дозволу на установку наметів нам домогтися не вдалося.
Минув тиждень та ми почали збирати підписи під нашими вимогами. Ці підписи з вимогами ми віднесли до Адміністрації Президента і до Кабінету Міністрів.

Два тижні нас ігнорували всі засоби масової інформації. Навіть камери на Майдані вдалося включити тільки після втручання депутатів, серед яких був Парасюк та Семенченко.

І коли ми зрозуміли що ніхто не збирається виконувати наші вимоги - ми вирішили встановити намети. Ми поставили 6 наметів, які приніс один з активістів. Він їх взяв в оренду в мисливському магазині Києва.
В ніч з 7 на 8 червня "тітушки" розгромили наш табір. Поліція не намагалася їм перешкодити.
Замість цього поліцейські схопили мене, скрутили і потягли в автозак.
На моє запитання - "я що заарештований?" - мені нічого не відповіли, а тільки погрожували.
Вони мене привезли на Прорізну, 12 (Шевченківське РУ ГУ МВС України в м.Києві - прим.).  де я перебував у дворику в оточенні співробітників поліції. 

Наступне що сталося - під'їхав минибус з якого вискочило 5 осіб в балаклавах. Вони мене скрутили, закували в наручники і одягли мішок на голову, кинули на підлогу цієї машини і почали різати мені штани позаду. Я спробував щось сказати, за що отримав удар ногою в обличчя і відповідь: "Ти будеш розмовляти тільки тоді, коли ми скажемо".
Я не знав в чиї руки потрапив. 

Били і катували мене всю ніч. Душили до запаморочення. Ставили мене на коліна, вставали довкола і били ногами.

Потім вони мені майже непритомному сказали; "ти зараз подзвониш братові і нареченій та скажеш що тебе два тижні не буде, що будеш у когось переховуватися". Я зрозумів що це означає. Мене збираються вбивати.

На що я ще звернув увагу - їх поведінка була начебто це «another day at the office». Тобто начебто це люди роблять кожного дня..

Мене врятував щасливий випадок. Переглядаючи мій айфон вони дісталися до світлини де я тримаю свій сертифікат громадянина США. На наступній фотографії я тримаю свій американський паспорт. Вони запитали "а ти що американський громадянин?". Я кажу "так". Вони в шоці кидають мене назад в "бус". І я чую як вони вирішують як їм поступити після того, коли вони дізналися що я американець. Ми кудись їдемо. Після чого до мене підходить старший і каже: "Сьогодні ми з тебе Гонгадзе робити не будемо".

Мене посадили на пеньок, зняли наручники і сказали "знімеш мішок коли вже не будеш чути звук двигуна".

Я дістався до своєї нареченої в Бориспіль і побачив по телевізору заяву глави СБУ Наливайченко, що я депортований до Росії. А я лежу в Борисполі і розумію, що зараз якщо прийде доповідь, що я насправді не "депортований", то це можуть дуже швидко "виправити".

Моментально був придбаний квиток до США. І вже пізніше, коли я був на американській землі я опублікував цю історію.

Такий мій власний досвід з законністю, з правоохоронними органами, СБУ, МВС, прокуратурою та правами людини в Україні.

• Я закликаю Конгрес визнати МВС України злочинною організацією.
• Я закликаю Конгрес визнати прокуратуру України та її підрозділи злочинною організацією.

(Це тезисно - дивіться відео).

Автор відео: Дмитро Гутман